A Man Called Ove

Якось так вийшло що я прочитав Бакмана в неправильному порядку. Спочатку бабусю і Бріт-Марі, потім серію “Ведмеже місто” і останньою книгою читав Уве. Книжку якою фактично потрібно розпочинати знайомитися з цим чудесним автором. Десь як і з фільмом (тим що шведський) незрозумів коли книжка закінчилася. Але на відміну від фільму у книжці якось більше емоційних гойдалок. Читаючи одну сторінку ловиш себе на тому, що обличчя розтягується в посмішці, і вже на наступній ти розумієш що букви розпливаються через те, що непрохана сльоза заважає читати. Сюжет суперовий, персонажі (особливо Парване) дуже круто описані, розвиток подій (хоч і був мені відомий за фільмом, все одно тримає в напрузі до останньої сторінки). Хто не читав, що ж ви щасливі люди що зможете пережити ці відчуття.